-а, -е. 1) Який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий. || Дуже ясний, яскравий, сонячний. 2) переносне значення Дуже гарний, пишний, розкішний. || Пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами. 3) переносне значення Дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом. || Надзвичайний, видатний. || Майстерний, довершений. || Дуже успішний, вдалий.
блестящий
1) (який блищить), блискотливий, сяючий, (о)сяйний, сяйливий; лискучий, лиснючий, лисніючий (який лисніє); ґлянц[с]овий, ґлянсований (про лискучі предмети); ґлянсуватий, ґлянцюватий; лаковий, лакований (немов покритий лаком); атласний (який має гарний неяскравий блиск) 2) (який вирізняється розкішшю, багатством), пишний; шикарний (який вирізняється дорогою модною красою)
1) (сяючий) lustrous, shiny, shining 2) (видатний, яскравий) brilliant, remarkable, outstanding, splendid, magnificent, resplendent не блискучі перспективи — shady prospects
блестящий; блистательный