-щу́, -щи́ш, недоконаний вид 1) чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. || Давати блиск, бути блискучим. || Вирізнятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти. 2) переносне значення Вражати зовнішнім блиском, пишністю.
1) (чим і без додатка — давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), світити(ся), сяяти, променіти, променитися, зоріти, ясніти 2) (світитися внутрішнім світлом під впливом сильного почуття), горіти, палати, палахкоті[а]ти; світити(ся), сяяти, іскритися, ряхтіти, променіти, проме[і]нитися; яскріти, жевріти (блищати на темному тлі, у сутінку тощо) 3) (бути блискучим), блискати, лисніти, лиснитися, лиснітися, виблискувати, вилискувати(ся), лощити(ся), полискувати
to shine, to gleam; (про метал) to glitter блищати розумом — to sparkle with wit
= бли́снути, блисті́ти блестеть, блеснуть, сверкать, сверкнуть; (только несоверш.) блистать, играть