-а́ю, -а́єш, недоконаний вид 1) Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку. || Ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити. || Їздити світом, часто змінюючи місце перебування; мандрувати. || розмовне слово Робити прогулянку; прогулюватися. 2) переносне значення Поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках.
матем.; физ. блуждать
1) (рухатися без певної мети чи напрямку), тинятися, вештатися, сновиґати, плентати(ся), шастати, швендяти(ся) 2) (ходити / їздити по світу, часто змінюючи місце перебування), мандрувати, кочувати, волочитися, волоктися, віятися, никати, тинятися, швендяти(ся), шлятися, плентати(ся), плутатися, триндатися; бродяжити, тягатися, бурлакувати, маятися, толочитися 3) (рухатися навмання, не знаючи дороги), блудити, плутати(ся); кружляти (ходити манівцями, збившись зі шляху)
to wander, to rove (about), to roam, to stroll, to ramble
блуждать, бродить; (о людях) скитаться, слоняться (ходить без дела), мыкаться, влачиться, (в поисках дороги) плутать