Бунтува́ти

-у́ю, -у́єш, недоконаний вид 1) неперех. Здіймати бунт, повстання; брати участь у бунті. || розмовне слово Виявляти велике незадоволення або неспокій, роздратування. 2) перехідне дієслово Підбурювати до бунту. || Підбурювати проти кого-небудь. 3) перехідне дієслово, що, переносне значення Хвилювати, бентежити.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Бунтувати

(зчиняти бунт, брати участь у бунті), бунтуватися, збурюватися, збуритися, ворохобити(ся) Пор. повставати

Словник синонімів

Бунтува́ти

to revolt, to rise in revolt, to rebel; to rise in mutiny (in rebellion)

Українсько-англійський словник

Бунтува́ти

бунтовать; волновать

Українсько-російський словник