I (убива́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, вби́ти (уби́ти), вб'ю, вб'єш, доконаний вид, перехідне дієслово Ударами заганяти якийсь предмет у що-небудь (в дерево, землю і т. ін.). || Ударивши, розбивши, вливати в що-небудь (про сирі яйця). Вбивати в голову. II див. убивати.
див. убити
= вбити 1) див. убивати 2) to drive in(to), to hammer in(to), to knock in(to) вбивати палі — to pile вбивати цвях у стіну — to drive a nail into the wall вбивати собі в голову — to get (to take) into one's head
hit, (переважно з політичних мотивів, в т. ч. на замовлення) assassinate, dispatch, cook, cool off, crash сл., death, do for, do to death, erase
= вби́ти убивать, убить