I ви́бухати -аю, -аєш і ви́бухнути, -ну, -неш, доконаний вид, перехідне дієслово, розмовне слово Раптом вимовити, викласти все одразу. II вибуха́ти -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, ви́бухнути, -ну, -неш; мин. ч. ви́бухнув, -нула, -нуло і рідше ви́бух, -ла, -ло; доконаний вид 1) Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини). || Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час із сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази). || Розриватися, розлітатися на частини від вибуху. || Раптово та з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися. 2) переносне значення Раптово виникати, починатися з великою силою. || Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.). || чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін. || Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів.
техн. взрываться
= вибухнути 1) (з дуже сильним звуком і значною руйнівною силою розділятися на частини, друзки), розриватися, розірватися, рватися, лопатися 2) (раптово виникати, починатися з великою силою), спалахувати, спалахнути
= вибухнути to burst, to explode, to break; to detonate, to be blown up; to erupt
detonate
I ви́бухати = ви́бухнути выбухать, выбухнуть II вибуха́ти = ви́бухнути 1) взрываться, взорваться 2) прорываться, прорваться; вырываться, вырваться 3) перен. разражаться, разразиться, вспыхивать, вспыхнуть; (о войне, ссоре) возгораться, возгореться