-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, ви́зволити, -лю, -лиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Звільняти кого-небудь із неволі, ув'язнення і т. ін. 2) Робити вільним, надавати свободи кому-, чому-небудь, позбавляючи гноблення, безправ'я, чийогось панування. 3) Відвойовувати загарбану ворогом територію. 4) Висмикувати, витягати що-небудь схоплене, затиснуте кимсь, чимсь. 5) Допомагати виходити зі скрутного становища.
= визволити 1) (робити вільним, надавати свободу кому / чому-н., позбавляючи пригноблення, безправ'я, чийогось панування), звільняти, звільнити, розкріпачувати, розкріпачити, розкабаляти, розкабалити — Пор. звільняти 2) (відвойовувати загарбану ворогом територію), звільняти, звільнити, рятувати 3) (допомагати комусь у скрутному становищі), рятувати, вирятовувати, вирятувати, зарятовувати, зарятувати, у[в]рятовувати, [у]врятувати, визволяти, визволити, вибавляти, вибавити, виплутувати, виплутати
= визволити 1) to liberate, to free; (звільняти) to set free визволяти з-під варти — to release from custody 2) (допомагати, виручати) to rescue, to come to help
liberate, rescue
= ви́зволити 1) (делать свободным) освобождать, освободить, высвобождать, высвободить (что); (приносить избавление) вызволять, вызволить; избавлять, избавить 2) (помогать в трудном положении, спасать) выручать, выручить