-а́ю, -а́єш і рідко визна́чувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, ви́значити, -чу, -чиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність чого-небудь, характеризувати, формулювати, робити визначення (у 2 значенні). 3) Вирізняти, призначати кого- або що-небудь для якоїсь мети. || Указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь. 4) Намічати, накреслювати для виконання. 5) Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось.
астр.; матем.; физ. определять (находить)
1) = визначити (наперед установлювати що-н. для виконання), окреслювати, окреслити, передбачати, передбачити, призначати, призначити, виробляти, виробити — Пор. намічати 2) = визначити (виявляти, установлювати суть чого-н.), розкривати, розкрити, характеризувати, формулювати 3) = визначити (виявляти, розпізнавати що-н. за певними ознаками), у[в]становлювати, у[в]становити, з'ясовувати, з'ясувати 4) див. зумовлювати
= визначити 1) (встановлювати) to determine, to fix визначати вагу нетто — to net визначати збитки — to assess damages визначати кількість — to quantify, to determine the quantity визначати масштаб — to scale визначати міру покарання — to fix a punishment визначати місце — to locate визначати розмір (суму) — to afeer визначати умови — to specify conditions визначати хворобу — to diagnose an illness визначати якість — to evaluate, to determine quality 2) (розкривати сутність) to define
admeasure, condition, designate, determinate, determine, (в законодавчому порядку) enact, estimate, (характер тощо) measure, mete out, mete, recognize, stipulate, (дату) set, state, type
= ви́значити, визна́чувати 1) определять, определить 2) (отмечать) обозначать, обозначить 3) (намечать кого, что для какой-нибудь цели) назначать, назначить; определять, определить 4) перен. отличать, отличить, выделять, выделить