-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, ви́лучити, -чу, -чиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Вибирати, видаляти що-небудь звідкись, зі складу чогось і т. ін. || Забирати що-небудь у когось, конфіскувати. || Виводити з числа членів якоїсь організації, колективу і т. ін. || Викидати, випускати проміння; сяяти. 2) Відокремлювати від стада (свійських тварин).
матем. выделять, изымать, исключать (изымать - ещё), удалять
I = вилучити (про свійських тварин — виділяти зі стада), відокремлювати, відокремити, розлучати, розлучити II ▶ див. викреслювати, відбирати
= вилучити to withdraw; to remove, to exempt, to exclude; (частину тексту з книги) to expunge; (монету з обігу) to immobilize; (майно) to confiscate, to expropriate; юр. to immune вилучати акции — to pay off shares вилучати вклад — to withdraw a deposit вилучати з обігу — to withdraw from circulation вилучати з юрисдикції — to exempt вилучати рядок — to delete line
take away, except, delete, (з документа) drop, exempt, (за рішенням суду) impound, (з обігу) redeem, (з тексту документа тощо) strike down, strike off, withdraw
= ви́лучити 1) (исключать) изымать, изъять; (изгонять) извергать, извергнуть 2) (выделять из стада) отделять, отделить