і випра́вдувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, ви́правдати, -аю, -аєш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це. || Виносити вирок, в якому стверджується невинність підсудного. 2) Доводити можливість, допустимість чого-небудь. 3) Своїми діями, вчинками і т. ін. відповідати чому-небудь, бути гідним чогось. 4) тільки доконаний вид, рідко. Те саме, що відшкодувати.
= виправдувати, виправдати 1) (визнаючи кого-н. невинним, правим, доводити це), оправдувати, оправдовувати, оправдати; вигороджувати, вигородити, вибілювати, вибілити, обіляти, обілити (визнавати невинним, приховуючи провину) 2) (що — бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), справджувати, справдити, відповідати (чому)
= виправдати, виправдувати 1) (бути відповідним чомусь) to warrant; to justify виправдовувати надію — to justify hope 2) юр. (підсудного) to acquit, to discharge; (реабілітувати) to rehabilitate, to exculpate 3) (вибачити) to excuse, to find excuses (for)
(за судом) acquit, clear, excuse, exonerate, (в т. ч. про суд) justify, (про суд) pass a non-guilty judgment
= ви́правдати, випра́вдувати оправдывать, оправдать