-ую, -уєш і рідко виріша́ти, -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, ви́рішити, -шу, -шиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) з інфін. або підрядним додатковим.Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. 2) Знаходити яку-небудь відповідь; розв'язувати питання. || Доводити до певного результату яку-небудь дію, стан і т. ін. || Виконувати, здійснювати побудову, розміщення, добір і т. ін. чого-небудь певним способом.
разрешать (решать - ещё)
див. вирішити
= вирішити 1) (зробити певний висновок) to decide, to determine, to make up one's mind, to resolve 2) (розв'язувати проблему) to settle, to solve
(у судовому порядку) adjudge, manage, (спор) determine, find, resolve, solve
= ви́рішити, виріша́ти 1) (приходить к выводу, к необходимости каких-нибудь действий) принимать решение, принять решение, решать, решить; (только соверш.) решиться, рассудить, порешить, положить 2) решать, решить; (находить решение чему) разрешать, разрешить; вырешать, вырешить вирішувати питання — решить (разрешить) вопрос вирішувати наперёд — предрешать, предрешить, решать, решить наперёд