-а, -е. 1) Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного. 2) Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої-небудь поверхні. Висока стеля. || Який міститься на великій висоті. 3) Дуже великий, значно більший від звичайного кількістю, інтенсивністю і т. ін. 4) Дуже добрий, відмінний, розвинений. Прилади високої точності. Золото високої проби. || Надзвичайний, винятковий. 5) Небуденний, значніший від звичайного, сповнений глибокого змісту. || Спрямований на здійснення благородної мети. || Піднесений, урочистий. Висока матерія. 6) Важливий за своїм значенням; видатний, почесний. || Який обіймає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження. Високий гість. Висока комісія — надзвичайний суд з церковних питань, заснований в 1559 р. в Англії і покликаний боротися з католиками. Висока палата правосуддя — у Франції (до 1993 р.) та в більшості колишніх французьких колоній – особливий парламентський судовий орган, не пов'язаний із загальною судовою системою. Високий суд — назва судових органів у деяких країнах. 7) Урочисто-піднесений, вишуканий (про стиль, слова, мову). 8) Тонкий, пронизливий (про звук, голос і т. ін.). 9) застаріле Пов'язаний з владою монарха. || Знатний, аристократичний.
матем.; техн.; физ. высокий
I 1) (на зріст більший від звичайної, середньої людини), височезний, височенний, рослий, росла[я]вий, довгий, довжезний, довженний, довжелезний; довгов'язий, довготелесий, (високий, незграбний і худий) 2) (який має велику відстань знизу догори), височезний, височенний, підхмарний перев. поет.; висотний (перев. про споруду); гінкий, прогонистий, (витягнутий угору й тонкий); крутий (про хвилю, морський прибій); панівний (який піднімається над чимось, перев. над певною місцевістю) 3) (який звучить високо), тонкий; пискли[я]вий (також про крик) 4) (про події, твори тощо — важливий своїм значенням), видатний, почесний, великий 5) (спрямований на здійснення величної мети), великий, святий, священний 6) (який обіймає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження), великий II ▶ див. відмінний, знатний, пишномовний, урочистий
1) (який має велику відстань знизу догори) high; (про людину) tall високий зріст — tallness 2) (значний за кількістю, інтенсивністю тощо) high високий тиск — high pressure (tension) високий урожай — bumper crop 3) (піднесений, вишуканий) exalted, elevated, lofty, sublime високий стиль — elevated style 4) (видатний, почесний) high високий авторитет — great prestige, high prestige високий гість — eminent/distinguished guest 5) (сприятливий) high, favourable 6) (про звук) high, high-pitched, acute 7) високий друк — relief printing високий офсет — letterpress offset
high, heavy, top
высокий; (перен. - полный содержания и значения) возвышенный