I (упира́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, впе́рти (упе́рти), увіпру́, увіпре́ш, доконаний вид, перехідне дієслово, фам. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись. || перев. доконаний вид Вкласти дуже багато чого-небудь у щось. II див. упирати.