I (уража́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, вра́зи́ти (ура́зи́ти), вра́жу́, вра́зи́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Викликати почуття подиву, захоплення тощо; дивувати. Вражати око (очі) — дивувати незвичайним виглядом, ситуацією. 2) Завдавати душевного болю, жалю. || Завдавати неприємності; ображати. Вражати в саме серце — завдавати душевного болю. II див. уражати.
див. уражати
= вразити 1) (дивувати) to surprise, to strike, to stagger, to startle, to astonish, to flabbergast; to daze, to dazzle; to impress, to make (to produce) an impression 2) (завдавати удару) to strike
overwhelm, surprise
= вра́зити 1) поражать, разить, поразить; (сильно) потрясать, потрясти; (удивлять) изумлять, изумить; (только несоверш. - оставлять след) впечатлять вражати чим — (отличаться какими-нибудь достоинствами) поражать (изумлять, блестеть) чем 2) (случаться с кем - о горе, несчастье) постигать, постичь, постигнуть