див. утратити
= втратити to lose; (право, повагу) to forfeit; (час) to waste; (волосся, зуби, листя) to shed; (надію) to give up втрачати громадянство — to denationalize втрачати значення — to dwindle втрачати орієнтацію — to lose one's bearings втрачати право — to forfeit a right втрачати свідомість — to lose consciousness, to become unconscious втрачати силу юр. — to become invalid, to lose force втрачати силу за давністю юр. — to be lost by limitation не втрачати мужності — not to lose heart, to keep one's courage, to pluck up heart (sl. pecker)
(право, майно тощо) forefeit, (права, майно тощо) forfeit, lose
= втра́тити терять, потерять, утрачивать, утратить (что); (оставаться без кого, без чего) лишаться, лишиться (кого, чего); (быть в убытке) проигрывать, проиграть, быть в накладе втрачати бадьорість — терять бодрость, унывать втрачати ґрунт під ногами — терять, потерять почву под ногами втрачати надію — терять, потерять надежду, отчаиваться, отчаяться втрачати прихильність кого — лишаться, лишиться расположения кого втрачати розум — терять, потерять разум (рассудок, ум), лишаться, лишиться рассудка; помешаться; мешаться в уме