-а́юся, -а́єшся, недоконаний вид, відбу́тися, -бу́дуся, -бу́дешся; мин. ч. відбу́вся, -ла́ся, -ло́ся; мн. відбули́ся; доконаний вид 1) тільки 3 ос. Проходити, мати місце, тривати; здійснюватися (про роботу, події тощо). 2) чим. Не бажаючи робити що-небудь належним чином, обмежуватися чимсь незначним. 3) перев. доконаний вид Зазнати чого-небудь, перетерпіти що-небудь менше, ніж можна було чекати. 4) від чого, розмовне слово Уникати чого-небудь небажаного.
матем.; физ. происходить, матем. протекать
= відбутися (про дію, подію, явище тощо — мати місце), траплятися, трапитися, здійснюватися, здійснитися, бути, проходити, пройти, діятися, робитися, чинитися, і[й]ти, вершитися уроч., довершуватися, довершитися уроч.; обходитися, обійтися (без кого / чого — перев. з част. "не"); ставатися, статися (перев. про завершений процес, подію); точитися (перев. про щось тривале); творитися (про щось незвичайне); коїтися (про щось недобре); текти, вестися (про розмову); розігруватися, розігратися (про події); виникати, виникнути (час від часу); і[й]тися (певним чином здійснюватися) — Пор. статися
= відбутися 1) (мати місце) to happen, to eventuate, to take place, to occur, to be in progress, to come about; тк. недок. to go on, to be going on 2) док. (чимсь) to escape (with), to get off (with) дешево відбутися — to get off cheap
= відбу́тися 1) происходить, произойти, совершаться, совершиться; иметь место відбуватися перед чим — (во времени) происходить перед чем, предшествовать чему 2) (идти, протекать, осуществляться - о собрании, заседании) происходить (только несоверш.), состояться (только соверш.); (об обряде) совершаться, совершиться 3) (чим) отделываться, отделаться відбуватися жартами — отделываться, отделаться шутками, отшучиваться, отшутиться 4) (від чого) избавляться, избавиться