-я́ю, -я́єш, рідко відго́нити, -ню, -ниш, недоконаний вид, відігна́ти, віджену́, -жене́ш; мин. ч. відігна́в, -гна́ла, -гна́ло; доконаний вид, перехідне дієслово 1) Силою або погрозою змушувати когось віддалитися від кого-, чого-небудь. || Переміщати, захопивши що-небудь своєю течією, рухом (про воду, вітер і т. ін.). 2) переносне значення Намагатися позбутися чого-небудь (про думки, спогади тощо). || Позбавляти чого-небудь. 3) Гнати куди-небудь (про тварин). 4) спеціальний термін Добувати що-небудь перегонкою.
техн. отгонять
= відігнати, відгонити 1) (проганяти) to drive away, to drive off; to keep off; (думки) to fight back, to suppress 2) хім. (перегонкою) to distil off; (легкі фракції) to top, to skim
= відігна́ти, відго́нити; см. відгонити 1) отгонять, отогнать; (перен.) отстранять, отстранить відганяти ворога — отогнать врага; обратить вспять врага 2) (производить отгонку) техн. отгонять, отогнать 3) (только відгонити) (только чим: иметь привкус, запах) отдавать, пахнуть, припахивать, отзываться; (о нехорошем запахе) нести