-а́ю, -а́єш, рідко відзна́чувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, відзна́чити, -а́чу, -а́чиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Виділяти що-небудь якоюсь позначкою; відмічати. || Указувати собою на що-небудь. 2) переносне значення Помічати що-небудь унаслідок уважного спостереження; звертати увагу на щось. || Висловлюючись, звертати увагу, указувати на щось; зауважувати, відмічати. 3) переносне значення Вирізняти кого-, що-небудь з-поміж інших похвалою, нагородою тощо; відмічати. 4) переносне значення Здійснювати певні заходи з приводу свята, події тощо.
астр.; матем.; техн. отмечать
I 1) = відзначувати, відзначити (здійснювати певні заходи із приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), святкувати, проводити, провести, у[в]шановувати, у[в]шанувати, (кого), справляти, справити 2) = відзначити (висловлюючись, розповідаючи тощо, звертати увагу на щось), зазначати, зазначити, зауважувати, зауважити, у[в]казувати, у[в]казати, констатувати 3) (вирізняти що-н. якоюсь позначкою), позначати, позначити II ▶ див. нагородити, помітити
= відзначити 1) (відмічати) to mark, to denote, to register; (олівцем) to pencil 2) (звертати увагу) to note, to mention, to draw attention (to) 3) (нагородою) to honour (with), to grace (with), to deign; to vouchsafe відзначати вченим ступенем — to confer a degree 4) (святкувати) to celebrate
celebrate
= відзна́чити; см. відзначувати 1) (делать знак, пометку) отмечать, отметить, обозначать, обозначить; (закреплять, свидетельствовать) запечатлевать, запечатлеть 2) (какой-нибудь факт, событие) отмечать, отметить; ознаменовывать, знаменовать, ознаменовать 3) (упоминать, обращать внимание) перен. отмечать, отметить 4) (выделять, оказывать внимание, награждать) отмечать, отметить; отличать, отличить