-млю́, -ми́ш; мн. гримля́ть; недоконаний вид 1) Створювати або видавати гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. || безос. || чим. Створювати гучні, різкі звуки, гуркіт, діючи чим-небудь на щось. || Голосно звучати, лунати (про постріл, пісню, музику і т. ін.). 2) переносне значення, розмовне слово Говорити голосно, підвищеним тоном. 3) переносне значення Користуватися великою популярністю, заслужити славу. || Набути великого поширення.
I (про грім — утворювати гучний, різкий звук), гримотати, гримотіти, гуркотати, грюкотати, гуркотіти, гримкотіти, гуркати, гурчати, грюкотіти, грюкати, грякати; торохтіти, тарахкотіти, туркотати, туркотіти (розкотисто); стугоніти, рокотати, рокотіти (одноманітно, притишено) — Пор. бахнути II ▶ див. говорити, гуркотати, кричати, поширюватися
1) to thunder, to roll; (ланцюгами) to clank грім гримить — it thunders гармати гримлять — the guns thunder (roar) 2) to rattle, to roar; (про славу) to boom, to resound, to ring (with)
греметь