-очу́, -о́чеш і гуркоті́ти, -очу́, -оти́ш, недоконаний вид 1) Підсил. до гуркати. 2) Видавати переливчасті звуки (про голубів, горлиць); воркувати.
I (створювати гуркіт), гуркотіти, гриміти, гримати, гримнути, гримота[і]ти, грюкати, грюкнути, гуркати, гуркнути, гурчати, грюкота[і]ти, грюконути, гукати, гукнути, ґорґота[і]ти, грякати, грякнути; рокота[і]ти (монотонно) II ▶ див. воркувати, гриміти
= гуркотіти to thunder, to boom, to roll, to roar, to rattle, to rumble
1) греметь; (сильнее) громыхать, (время от времени) погромыхивать; (с раскатами) грохотать 2) диал. ворковать