-я, -є. 1) Який давно минув; колишній. || Який застарів. З давніх-давен — з давнього часу, з давніх часів; здавна. || у знач. ім. да́внє, -нього, с. Минуле. 2) Який існує вже багато часу; старий. || Здавна добре відомий; стародавній. 3) розмовне слово Непридатний для споживання; несвіжий.
I 1) (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), старий, давнішній, давнезний, старезний, віддавній; доісторичний (який зберігся, залишився від колишніх часів / існував дуже давно) — Пор. споконвічний, старовинний 2) (про час, епоху, подію тощо), старий, старезний, старенний, давноминулий, далекий, віддалений, давнішній, хтознаколишній; прадавній, днедавній, незапам'ятний, предковічний, доісторичний, архаїчний, непам'ятний (який був дуже давно, стосовний далекого минулого); стародавній (перев. про історичні події) — Пор. минулий II ▶ див. несвіжий, старий
ancient, of long (old) standing, bygone; long-drawn, old, old-established давній друг — an old friend з давніх часів, з давніх-давен — for a long time, since time immemorial
1) давний; (при сущ. "время", "прошлое") далёкий в давні часи, за давніх часів — в давние (далёкие, отдалённые) времена, в старину, встарь з давніх-давен, з давнього-давна — с давних времён, с незапамятных времён, с давних пор, исстари, издавна; издревле, искони 2) (не очень отдалённый или такой, как был раньше) прежний, былой 3) (появившийся давно) старый, давний; давнишний; старинный; (очень давно существующий) древний