Який викликає подив; дивовижний, дивоглядний, химерний, чудернацький. Незвичайний якими-небудь якостями; чудний, незрозумілий. Який немає подібних собі; рідкісний, кумедний.
-а, -е. 1) Який викликає подив. || Незвичайний якими-небудь якостями; чудний, незрозумілий. || Який не має подібних собі; рідкісний, кумедний. 2) Дуже гарний; чудовий, чарівний.
физ. странный
I (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), дивовижний, дивоглядний, чудернацький, диковинний, дивочний; химерний, химеристий, курйозний, фантастичний, потойбічний (який виходить за межі звичайного, нормального); екзотичний (незвичайний для даної місцини, культури, даного середовища тощо); дивакуватий (про людину); дивацький (властивий дивакові) — Пор. незрозумілий, неймовірний II ▶ див. гарний
1) (чудний, чудернацький) strange, singular, odd, peculiar, queer, quaint; sl. rummy 2) (чудовий, гарний) wonderful, astonishing, surprising, striking, amazing, marvellous 3) нічого дивного — no wonder
peculiar
1) удивительный; (сильнее) изумительный, поразительный; (необыкновенный) замечательный; (необычайный, труднообъяснимый) странный, чудной; дивный; (свойственный чудаку) чудаческий дуже дивний — престранный не дивна річ, що — немудрено, что 2) (являющийся чудом, фантастический) чудесный; дивный; чудный