-джу, -диш, недоконаний вид, довести́, -еду́, -еде́ш; мин. ч. дові́в, довела́, довело́; доконаний вид 1) перехідне дієслово Ведучи, доставляти кого-небудь до певного місця; супроводити. 2) перех. і неперех. Підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами; доказувати. Доводити теорему. 3) перехідне дієслово Роблячи що-небудь, досягати певної межі. 4) перехідне дієслово Змушувати кого-небудь пройнятися певними почуттями, переживаннями і т. ін. 5) неперех., діалектизм Доносити, повідомляти. 6) перехідне дієслово, спеціальний термін Здійснювати механічну обробку деталей машин, апаратів, приладів і т. ін. для надання їм точних розмірів і чистоти поверхні; притирати. Довести до гріха — бути причиною чиїх-небудь негативних вчинків.
доводить, доказывать
I = довести 1) (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), обґрунтовувати, обґрунтувати, мотивувати, у[в]мотивовувати, у[в]мотивувати, показувати, показати, арґументувати; обставляти, обставити, підпирати, підперти (надавати вірогідности чомусь); документувати (користуючись документами) 2) (до чого — когось до певного стану), допроваджувати, допровадити, приводити, привести (до чого, у що), припроваджувати, припровадити; призводити, призвести, у[в]ганяти (у що), повергати, повергнути (у що — перев. до неприємного, небажаного стану, неґативних наслідків) II ▶ див. вести, доносити, притирати, супроводжувати
= довести 1) (вести) to lead, to bring (to); (супроводити) to accompany (up to) довести до дому — to see home 2) (доказувати, обґрунтовувати) to prove; (наочно) to demonstrate, to show; тк. недок. to argue; юр. to aver доводити необґрунтованість — to falsify доводити неправоту — to riddle доводити неспроможність — to refute доводити теорему — to prove a theorem доводити свою невинність — to purge oneself of suspicion, to prove one's innocence 3) (до якогось стану) to reduce (to), to drive (into) доводити до автоматизму — to practice for second-nature доводити до банкрутства — to bankrupt доводити до біди — to lead to trouble доводити до божевілля — to drive mad доводити до відчаю — to drive into (to reduce to) despair доводити до відома — to bring to one's knowledge, to let one know доводити до досконалості — to bring to perfection доводити до злиднів — to reduce to poverty доводити до кінця — to bring to an end, to bring to a close, to see out, to see through доводити до кондиції (прям. і перен.) — to bring up to the mark доводити до мінімуму — to minimize доводити до сліз — to make one cry доводити до шаленства (кого-небудь) — to infuriate, to drive wild, to madden доводити нову конструкцію — to de-bug
aver, establish, evidence, prove, (факт) prove a case effective, prove a case satisfactorily, satisfy, show, substantiate
= довести́ 1) доводить, довести; (куда) приводить, привести (к кому, к чему) 2) (до чего) доводить, довести 3) перен. (подтверждать фактами или доводами) доказывать, доказать; (разрушать прежнее мнение) разубеждать, разубедить, разуверять, разуверить (кого в чём) 4) (о тяжёлом состоянии) перен. доводить, довести (до чего); вгонять, вогнать (во что) 5) (увеличивать до какого-нибудь предела) перен. доводить, довести (что до чего), распростирать, распростереть (что до чего) 6) (сообщать) диал. говорить, сказать [до] краю доводити — кончать