-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, докори́ти, -рю́, -ри́ш, доконаний вид, кому, чому, розмовне слово кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати.
= докорити (кому — виражати своє незадоволення комусь із певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), дорікати, доректи, дорікнути, закидати, закинути (кому що), корити (кого), картати (кого), ганити (кого), виговорювати, виговорити (кому), відчитувати, відчитати (кого), вичитувати, вичитати, нарікати (на кого), пробирати, пробрати (кого), попрікати, попрікнути (кого), точити (кого), пиляти (кого), поїдати (кого), їсти (кого — часто зі сл. "поїдом"), цві(р)кати, цві(р)кнути (кому — перев. зі сл. "в очі"), домовляти (кому); колоти (кого), штрикати (кого — особливо в'їдливо, дошкульно) — Пор. осуджувати
= докорити to reproach, to upbraid, to rebuke, to chide, to reprobate, to reprove; to twit; to cast (to throw) in one's teeth; амер. to call down
rebuke, reproach, reprobate
= докори́ти (кому, чому) укорять, корить, укорить (кого, что), упрекать, упрекнуть (кого в чём), попрекать, попрекнуть (кого чем); (только несоверш. - мягко выговаривать) журить (кого)