-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, допомогти́, -можу́, -мо́жеш, доконаний вид 1) Подавати допомогу кому-небудь. 2) Справляти певний вплив, давати потрібні наслідки. || Приносити користь, виліковувати.
= допомогти (кому — подавати матеріяльну, моральну тощо допомогу), помагати, помогти, сприяти, підтримувати, підтримати (кого), зараджувати, зарадити (кого, кому), підмагати, підмогти, підпомагати, підпомогти, спомагати, спомогти (кого), підпирати, підперти (кого), підсобляти, підсобити, пособляти, пособити, підпрягатися, підпрягтися (до кого), підстраховувати, підстрахувати (кого), погоджати, погодити, зарятовувати, зарятувати (кого); протегувати (кому), добродіяти, виручати, виручити (кого), бути (ставати) у пригоді, стати у пригоді (у тяжкій роботі, за складних обставин); шефствувати (над ким — систематично)
= допомогти 1) (подавати допомогу) to help, to assist; to aid; to give a hand, to succour; (сприяти) to favour; (сприяти дальшому розвитку) to forward допомагати в біді — to assist (to help) in need допомагати стати на ноги — to lend a hand; to set one up in business допомагати матеріально — to support 2) (давати потрібні наслідки) to be effective; to relieve, to bring relief, to do good
abet, aid, facilitate
= допомогти́ помогать, помочь, оказывать помощь, оказать помощь, прийти на помощь, пособлять, пособить; (в чём) содействовать, посодействовать, оказывать содействие, оказать содействие; (чему) способствовать, поспособствовать; (выводить из трудного положения) выручать, выручить