-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, доручи́ти, -ручу́, -ру́чиш, доконаний вид, перехідне дієслово, також з інфін., кому, чому. Покладати на когось виконання чого-небудь. || Віддавати кого-, що-небудь у повне розпорядження когось.
= доручити (кому — виконання чогось), покладати, покласти (на кого); довіряти, довірити, повіряти, повірити (особливо важливу роботу, обов'язки); покидати, покинути, полишати, полишити (кого-що на кого — від'їжджаючи, залишаючи)
= доручити 1) (покладати на когось виконання) to charge (with), to commission (with); to entrust (with) доручати ведення справи (адвокату) — to brief 2) (віддавати у розпорядження) to entrust (to)
attorn, commit, consign, entrust
= доручи́ти поручать, поручить; препоручать, препоручить; (выдавать кому доверенность) доверять, доверить; (оставлять на попечение) приказывать, приказать