1. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; роздратовувати, злити, роздражнювати, сердити, нервувати. 2. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дражнити, дрочити.
-у́ю, -у́єш, недоконаний вид, перехідне дієслово 1) Викликати почуття невдоволення, досади, гніву, злості; роздратовувати, злити. 2) Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дражнити, дрочити. || ким, чим. Висміювати когось, беручи до уваги риси, властиві йому, його рідним і т. ін. 3) Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття і т. ін.; роздратовувати. || Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. || Викликати в чому-небудь біль.
1) (кого — навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), роздратовувати, роздратувати, роздражнювати, роздражнити, дражнити, дратуватися (з ким і без додатка), дражнитися (з ким і без додатка), дрочити, дрочитися (з ким і без додатка), роздрочувати, роздрочити 2) (збуджувати, посилювати в кого-н. якесь відчуття, почуття), нервувати, роздратовувати, роздратувати, дражнити, роздражнювати, роздражнити, роз'ятрювати, роз'ятрити, шарпати (зі сл. "душу", "серце", "нерви" й под.), шпигати, шкрябати
to irritate, to annoy, to pique, to spite; to enrage; to exasperate
exacerbate, exasperate
1) (возбуждать) раздражать; (о людях) выводить из себя, (сильнее) бесить 2) (злить, сердить намеренно) дразнить, (сильно) изводить; (собак, зверей) растравлять, растравливать