див. діставати.
достать, извлекать
I = діставати (що, рідше кого-чого — стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь / чимсь), добути, добувати, здобути, здобувати, роздобути, роздобувати, у[в]зяти, брати, добутися, добуватися (чого), запопасти, запопадати, прихопити, прихоплювати, прихватити, прихвачувати; допнути (чого), призапасити, призапасти, перехопити, перехоплювати (що, чого), організувати, організовувати, розстаратися (чого, на що); видерти, видрати, видирати (силою / із труднощами); вирвати, виривати (силою); виклопотати (шляхом клопотання); розжитися, розживатися (на що — перев. шляхом позички, купівлі) II ▶ див. діставати, одержати
= дістатися; док. див. діставати, діставатися
см. діставати