-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, занапасти́ти, -ащу́, -асти́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Заподіювати смерть, призводити до загибелі. || Робити кого-небудь нещасливим. Занапащати життя. Занапащати душу. 2) Недбайливо ставитися до кого-, чого-небудь; не берегти, призводити когось, щось до повного занепаду.
див. занапастити
= занапастити (знищувати) to ruin, to destroy; (псувати) to spoil
губить, погубить, загубить, сгубить; перегубить