-а, -е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до застаріти. || у значенні прикметника 2) у значенні прикметника Який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам. 3) у значенні прикметника Задавнений, невиліковний (про хворобу).
(який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам), несучасний, анахронічний, патріярхальний, доісторичний, допотопний; архаїчний, віджил[т]ий, перестарілий (перев. про явища духовного, соціяльного характеру) — Пор. старовинний, старомодний
1) obsolete, archaic, antiquated, out-of-date; (старомодний) old-fashioned, outmoded; crusted, moth-eaten, worm-eaten застарілий закон — dead letter; outmoded law 2) (про хворобу) neglected, chronic; (про ваду) inveterate
(про судове рішення, документ) ancient, (про закон, норму тощо) obsolete, (про закон тощо) stale
1) устарелый, устаревший; отживший; обветшалый 2) застарелый, застаревший