-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, застерегти́, -ежу́, -еже́ш; мин. ч. застері́г, -регла́, -регло́; доконаний вид, перехідне дієслово, без додатка, із спол. що, щоб. 1) Заздалегідь попереджати кого-небудь про щось небезпечне, небажане. || від чого. Оберігати від кого-, чого-небудь, запобігати чомусь поганому. 2) Робити додаткове зауваження, роз'яснюючи або уточнюючи думку.
= застерегти 1) (попереджати) to warn, to caution (against); to admonish (of); to put one on one's guard 2) (обумовлювати) to make a reservation (a proviso); to specify
admonish, (резервувати право тощо) stipulate, set back
1) предостерегать, предостеречь; предупреждать, предупредить 2) (давать попутное разъяснение, уточнение) оговаривать, оговорить 3) (обусловливать в договоре) оговаривать, оговорить; (добиваться чего-нибудь в чью-нибудь пользу) выговаривать, выговорить