-ую, -уєш, недоконаний вид, засуди́ти, -суджу́, -су́диш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. 2) Ставитися до кого-, чого-небудь негативно, висловлювати невдоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним. 3) на що. Прирікати кого-небудь на щось тяжке, неминуче.
1) = засудити (визнаючи кого-н. винним, установлювати міру покарання), присуджувати, присудити, осуджувати, осудити 2) див. осуджувати
= засудити 1) (ставитися негативно) to blame, to censure, to reprobate, to dispraise 2) юр. (визнавати винним) to condemn, to convict, to sentence
(не в суді) bring censure, damn, (у виступі) declaim, decry, denounce, rebuke, reprobate, sustain a conviction
1) (на суде) осуждать, осудить; (соверш.) засудить; (с указанием меры наказания) приговаривать, приговорить 2) (относиться отрицательно) осуждать, осудить; (несоверш.) порицать 3) (предназначать к чему-нибудь неизбежному, тяжёлому) осуждать, осудить; рит. обрекать, обречь