-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, зва́жити, зва́жу, зва́жиш, доконаний вид 1) неперех., на кого – що і без додатка. Звертати увагу, рахуватися з ким-, чим-небудь. || Брати до уваги; враховувати щось. Зважаючи на ... — враховуючи що-небудь. 2) перехідне дієслово Помічати; спостерігати.
= зважити (на кого-що й без додатка — брати до уваги кого / що-н., надавати значення чомусь), у[в]важати, у[в]важити (на кого-що), у[в]раховувати, у[в]рахувати (що й без додатка), рахуватися (з ким-чим і без додатка), потурати (на кого-що й без додатка — перев. із запереченням "не"), важити; прислухатися, прислухатися (до чого й без додатка), оглядатися (на кого-що — ураховувати чиюсь точку зору на кого / що-н.)
= зважити to pay attention (to); to turn one's attention (to); to take notice (of), to consider; to defer, to heed, to take into consideration зважаючи на те, що… — taking into consideration that…
= зва́жити I (на кого, на що) 1) принимать во внимание, принять во внимание (что), учитывать, учесть (что), принимать в расчёт, принять в расчёт (что), уважать, уважить (что); (признавать имеющим значение) считаться, посчитаться (с кем, с чем); (согласовывать свои действия с чем) сообразовываться, сообразоваться (с чем) 2) (только с отрицанием) не зважати, не зважити (на кого, на що) — не замечать, не придавать значения, не обращать внимания, не обратить внимания (на кого, на что); (не подумать о чём) не учитывать, не учесть (чего); (соверш.) упустить из виду (из вида) (что)