зла, зле. 1) Сповнений злості, ворожнечі, недоброзичливості; прот. добрий (про людину). || у значенні іменника злий, зло́го, чоловічий рід; зла, зло́ї, жіночий рід Про злобну, недоброзичливу людину. || Сповнений гніву, сердитий на кого-, що-небудь. || Надзвичайно лютий, хижий, кровожерний (про хижаків, зміїв і т. ін.). || Який виражає злість, злобу. Злі язики — люди, які поширюють плітки; наклепники. 2) Викликаний, пройнятий злістю, злорадством, недоброзичливістю. || В якому виявляється жорстокість, нещадність. Злі вчинки. 3) Який завдав надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий. Злий біль. Зла журба. 4) Поганий, несприятливий (про час). || Нещасливий, злиденний. || Який містить або несе людям зло; згубний. 5) Який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий. 6) розмовне слово Шкідливий, отруйний. Зле сі́м'я.
I (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно / вороже ставиться до інших), недобрий, поганий, лихий, злісний, злобний, озлоблений, злобливий, злост[л]ивий, жовчний, лютий, злюч[щ]ий — Пор. недоброзичливий II ▶ див. лютий, сердитий, шкідливий
wicked, malicious; vicious; (сердитий) angry; (згубний) evil бути злим на когось — to be angry (cross) with smb
evil-minded, evil, ill, wicked, wilful
1) (противоположный доброму) злой; диал. лихой; (слабее) недобрый 2) (противоположный хорошему) плохой, худой; дурной; диал. лихой