-а́ю, -а́єш і рідко знева́жувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, знева́жити, -жу, -жиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Виявляти презирство, неповагу до кого-, чого-небудь; прот. поважати. 2) Ображати кого-небудь, принижувати чиюсь гідність. 3) Нехтувати чимось, не виявляючи належної уваги до чого-небудь, не надаючи значення чомусь.
I = зневажити (кого-що — виявляти неповагу, презирство до кого / чого-н.), гордувати (ким-чим), погорджувати (ким-чим), погорджати, погордити, погордитися (ким-чим), цуратися, гребувати, гребати (ким-чим), поштурхувати (ким), плювати (на кого-що), чхати (на кого-що) — Пор. блюзнити, нехтувати II ▶ див. нехтувати, ображати
= зневажити 1) (ставитися з презирством) to despise, to scorn, to disdain; (ображати) to insult, to offend; літ. to contemn, to hold in contempt; to hold cheap 2) (нехтувати, ігнорувати) to neglect, to defy, to disregard, to slight
brave, challenge, contemn, defy, disdain, (свободу, гідність тощо) hobnail, neglect, scorn, trample, tread down
= знева́жити (кого, що) пренебрегать, пренебречь (кем, чем); (отвергать) презирать, презреть (кого, что); (умалять чьё-нибудь достоинство) унижать, унизить (кого, что), оскорблять, оскорбить (кого, что); (нарушать что-нибудь) попирать, попрать (что)