кли́чу, кли́чеш, недоконаний вид, перехідне дієслово 1) Голосом, жестом просити наблизитися, підійти, обізватися; гукати (у 1 значенні), волати. || Відповідним чином гукати (свійських птахів, тварин). 2) Запрошувати когось прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою. || на кого, розмовне слово Бажати комусь чого-небудь, накликати якесь нещастя. || Просити когось бути за кого-небудь, ким-небудь. || переносне значення Вабити, притягати. 3) до чого та з інфін. Пропонувати діяти в певному напрямі; закликати (у 2 значенні). 4) розмовне слово Те саме, що називати.
I (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), покликати, покликати, покликнути; гукати, нагукувати, нагукати, нагукнути (голосно); волати (голосно, просячи допомоги); манити, приманювати, приманити (просити підійти, роблячи певні знаки рукою, поглядом тощо); підкликати, підкликати, прикликати, прикликувати, прикликати, підзивати, підізвати (жестом, голосом просити / вимагати підійти); закликати, закликати (просити кого-н. зайти кудись, до якогось приміщення) — Пор. окликати II ▶ див. вабити, запрошувати, називати
to call; to invite, to bid, to summon кликати на допомогу — to call for help кликати собак — to hollo
= кли́кнути 1) звать, позвать, кликать, кликнуть, призывать, призвать; (заставлять явиться) требовать, потребовать 2) (только несоверш.: именовать) называть, звать; кликать 3) (без дополнения - о людях) кричать (громко), крикнуть (громко); вопить 4) (только несоверш. без дополнения: о гусях; о кликушах) кликать