-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, перех. і без додатка. 1) Своїм виглядом або діями викликати почуття страху, переляку. || Своєю незвичністю, таємничістю тощо вселяти страх, тривогу, занепокоєння. 2) Навіювати страх, застосовуючи певні засоби. || Викликати сполох; полохати. || ким, чим або із спол. що. Викликати почуття занепокоєння, тривоги; залякувати.
I (спричиняти почуття страху, переляку), страхати, страшити, погрожувати, сполохувати, сполохати, полохати, жахати — Пор. залякувати II ▶ див. залякувати, полохати
to frighten, to scare, to startle; (приголомшувати) to bewilder; (бентежити) to intimidate, to dismay; (сильно) to freeze one's blood
frighten
пугать; (сознательно) страшать; страшить, устрашать; (отталкивать от себя своим видом, характером) отпугивать