-ую, -уєш, недоконаний вид, наголоси́ти, -ошу́, -о́сиш, доконаний вид 1) перехідне дієслово Силою голосу чи підвищенням тону вирізняти склад у слові або слово в реченні. 2) перех. і неперех., що, на чому, на що, із спол. що, переносне значення Вирізняти, підкреслювати, ставити на перший план якусь думку, якесь положення і т. ін.
= наголосити 1) (що — силою голосу / повищенням тону виділяти склад у слові), акцентувати 2) (що, на чому, на що, зі спол. "що" — силою голосу / повищенням тону виділяти слово, звук тощо для підкреслення його важливости; увиразнювати, висувати на перший план у промові, тексті тощо), акцентувати (що), підкреслювати, підкреслити (що, зі спол. "що"), виділяти, виділити (що), напирати (на що), налягати (на що) — Пор. виділяти
= наголосити 1) to stress, to accent 2) to accentuate; to lay the stress (on)
= наголоси́ти 1) лингв. делать ударение, сделать ударение 2) перен. делать ударение, сделать ударение, делать упор сделать упор; подчёркивать, подчеркнуть