I див. нагороджувати. II див. нагороджувати.
I = нагороджувати 1) (кого-що — чим і без додатка — дати нагороду кому-н., дати що-н. у винагороду за певні заслуги тощо), пожалувати (кого чим, кому що); відзначити, відзначати (виділити кого / що-н. серед інших похвалою, нагородою тощо); винагородити, винагороджувати (дати що-н. як винагороду за якісь послуги / заслуги, плату за працю тощо); преміювати (перев. грішми); у[в]достоїти, у[в]достоювати книжн. (кого-що — визнати кого / що-н. гідним високої оцінки, нагороди, звання тощо); у[в]шанувати, у[в]шановувати, пошанувати (чим — оцінюючи заслуги, нагородити кого-н. чимось на знак пошани) 2) (кого чим — висловити подяку, виявити задоволення, прихильність у нагороду за що-н.), винагородити, винагороджувати, обдарувати, обдаровувати, наділити, наділяти; подарувати (кому що — зазв. зі сл. "усмішка", "погляд" і под.) II див. накрутити III ▶ див. віддячувати, наділити
док. див. нагороджувати
I нагороди́ти см. нагороджувати I II (что и чего) нагородить; (нагромождать что-нибудь; говорить, писать вздор) наворотить III (кого и что) наградить; (перен. и обычно с указанием, за что) вознаградить; увенчать