-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, надягну́ти і надягти́, -дягну́, -дя́гнеш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Натягувати, насувати, накладати і т. ін. одяг на кого-, що-небудь. || Використовувати, носити який-небудь одяг. 2) Приладновувати, прикріплювати на чому-небудь.
техн. надевать
1) = надягнути, надягти (що — про одяг), одягати, одягнути, одягти, у[в]дягати, у[в]дягнути, у[в]дягти, надівати, надіти, у[в]бирати, у[в]брати; натягати, натягувати, натягнути, натягти, натаскувати, натаскати, нацуплювати, нацупити (зазв. з деяким зусиллям); у[в]лазити, у[в]лізати, у[в]лізти (у що — із зусиллям протискуючись); накидати, накинути, напинати, напнути, нап'ясти, начіплювати, начепити (поспіхом, недбало надягати на верхню частину тіла) — Пор. носити, одягати 2) див. надівати
= надягти, надягнути to put (to get) on, to don, to dress
= надягти́, надягнути надевать, надеть; (с трудом или что-нибудь неподходящее) напяливать, напялить