1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного, сподівання. Жити надією - дуже бажати здійснення того, про що мріють, про що сподіваються. 2. Одна із форм сприйняття людиною майбутнього, у якій бажане і необхідне очікується як таке, що обов'язково повинне здійснитися, незважаючи навіть на безпосередню відсутність засобів та умов його досягнення.
-ї, жіночий рід 1) Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. 2) Те (той), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого-небудь. Плекати надію. Бути при надії (діалектизм) — бути вагітною, чекати пологів (про вагітну жінку).
(очікування чого-н. бажаного, потрібного, приємного, у можливості здійснення якого є впевненість); сподівання перев. мн., сподіванка (з більшою певністю у здійсненні чогось); уповання уроч. (тверда надія); розрахунок (надія, що ґрунтується на яких-н. міркуваннях)
ж hope; prospect остання надія — last hope облудна надія — delusive hope, mirage в надії — на in the hope of, with a view to жодної надії — not a glimmer of hope, not the ghost of hope втратити надію — to give up all hope подавати надії — to promise (well), to shape well покладати надію (на) — to set one's hopes (on)
-ї надежда