-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, нажи́ти, -иву́, -иве́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Поступово збирати, нагромаджувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. || Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду. || Здобувати що-небудь у власність; ставати власником чогось. Нажити ворогів. 2) переносне значення, розмовне слово Діставати, набувати що-небудь (про стан, властивості, якості і т. ін.). || Доводити себе до чогось неприємного (про нещастя, хворобу і т. ін.).
див. нажити
= нажити to gain, to profit; to get, to acquire наживати ворогів — to make enemies наживати капітал — to capitalize on наживати майно (добро) — to make a fortune (money, coin) наживати хворобу — to contract (to catch) a disease
= нажи́ти наживать, нажить