-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, найня́ти, найму́, найме́ш, доконаний вид, перех. і без додатка. 1) Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. 2) Брати для користування що-небудь за плату на певний час. 3) Влаштовувати кого-небудь на роботу, службу і т. ін.; віддавати у найми, у розпорядження кого-небудь. 4) Здавати кому-небудь на тимчасове користування, віддавати в найми, в оренду.
= найняти 1) (приймати для виконання якої-н. роботи за певне винагородження, за плату), брати; набирати, набрати (певну кількість); підряджати, підрядити 2) (брати що-н. за плату в тимчасове користування), винаймати, винаймити, винайняти; орендувати, заорендовувати, заорендувати (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); піднаймати, піднайняти (винаймати приміщення в іншого наймача)
= найняти to hire; (людей) to employ, to engage; (приміщення) to rent наймати адвоката — to retain a lawyer наймати заздалегідь — to bespeak, to engage beforehand
hire, take on hire, engage, tenant
= найня́ти 1) (для себя) нанимать, нанять; (дачу, помещение) снимать, снять; (кого на короткое время) подряжать, подрядить 2) (кому -нибудь) сдавать (внаймы, внаём), сдать (внаймы, внаём), отдавать внаймы, отдать внаймы, отдавать внаём, отдать внаём