див. накладати.
матем.; техн. налагать
I = накладати (покласти щось куди-н. у певній кількості, зазв. багато; кладучи, наповнити щось чим-н.); накидати, накидати (кидаючи — узагалі накладаючи); нагатити, нагилити (у великій кількості) — Пор. набити, нагромадити II ▶ див. надівати, нанести, побити
I накла́сти 1) наложить (в некоторых выражениях официального языка и при абстрактных сущ.) накласть; (много и в беспорядке) взгромоздить, нагромоздить; (вилами диал.) навить; (о головном уборе, очках) надеть; (о костре) разложить 2) (наполнять) наложить, накласть 3) (колотить) наложить; всыпать II см. накладати