див. налітати.
I = налітати 1) (зробити раптовий напад із метою пограбування; несподівано з'явитися де-н. для трусу, арешту тощо), наскочити, наскакувати; нагрянути (з метою трусу, арешту тощо) 2) (про вітер, бурю, хмари тощо — раптово розпочатися / з'явитися), набігти, набігати, налинути, наринути, наринати, наскочити, наскакувати — Пор. насуватися, нахлинути II ▶ див. накинутися, напасти, наразитися, наткнутися, охоплювати
док. див. налітати
I налеті́ти см. налітати I II налететь