-а́ю, -а́єш і рідко намі́чувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, намі́тити, -і́чу, -і́тиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Робити позначку на чому-небудь; відмічати, помічати. 2) Тонкими лініями, штрихами визначати контури чого-небудь. 3) Передбачати робити що-небудь; планувати. || Попередньо розробляти що-небудь у загальних рисах. || Наперед визначати кого-, що-небудь.
техн. намечать
= намітити 1) (попередньо визначати, призначати що-н. — здійснення чогось, спосіб / час його проведення тощо), накреслювати, накреслити; планувати, проє[е]ктувати (на основі певних розрахунків) — Пор. визначати, задумати 2) (попередньо розробляти що-н. у загальних рисах), прикидати, прикинути — Пор. накидати
= намітити 1) (робити позначку) to mark, to make a mark (on) 2) (планувати) to plan, to project, to have in view; (в загальних рисах) to outline намічати кандидатів — to nominate candidates намічати маршрут — to route
= намі́чувати, намі́тити 1) намечать, наметить; (ставить знак, метку) обозначать, обозначить 2) (видеть) диал. замечать, заметить; примечать, приметить