див. наносити.
сов. от наносить
техн. наносить
1) = наносити (про вітер, заметіль, воду, а також безос. — захопивши своїм рухом, принести й скупчити в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу тощо), нагнати, наганяти, нагонити, нагорнути, нагортати; намести, намітати, навіяти, навівати, навіювати, надути, надувати (про вітер, заметіль тощо); намити, намивати (про воду — нанести течією, хвилями ґрунт) — Пор. нагромадити, нести 2) = наносити (покрити яку-н. поверхню тонким шаром фарби, лаку, клею тощо), накласти, накладати; навести, наводити (повторно) 3) див. доносити
см. наносить II
док. див. наносити