техн., несов. наноси́ть, сов. нанести наносити, нанести
I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанести́ 1) наносити, -ношу, -носиш, нанести, мног. понаносити, назносити, поназносити; (наметать) намітати, намести, -мете и мног. понамітати, навівати и навіювати, -віює, навіяти; (намывать и) намулювати, -лює, намулити 2) (причинять) завдавати, -даю, -даєш, завдати, -дам, -даси, заподіювати, -діюю, -діюєш, заподіяти, наносити, нанести; (чинить) чинити, -ню, -ниш и учиняти, учинити наносить, нанести визит — робити, зробити (наносити, нанести) візит наносить, нанести оскорбление кому — ображати, образити кого; завдавати, завдати образи кому; заподіювати, заподіяти (чинити и учиняти, учинити) образу кому наносить, нанести поражение кому — завдавати, завдати поразки кому наносить, нанести рану кому — ранити, поранити кого, заподіювати, заподіяти (робити, зробити) рану кому