див. наражатися.
I = наражатися 1) (учинками, діями поставити себе під загрозу чого-н., спричинити несподівані й небажані для себе наслідки), нарватися, нариватися, наскочити; напроситися, напрошуватися (своєю поведінкою викликати яке-н. ставлення до себе, перев. небажане) 2) (несподівано, випадково зіткнутися з ким / чим-н., небажаним для себе), налетіти, налітати, напоротися, напорюватися, нарватися, нариватися, наскочити — Пор. наткнутися, натрапити II ▶ див. наткнутися, натрапити
I нарази́тися см. наражатися II (на що) наткнуться; (перен.) натолкнуться, (неожиданно) нарваться