-ую, -уєш, недоконаний вид, нарахува́ти, -у́ю, -у́єш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Рахуючи, визначати кількість кого-, чого-небудь. 2) тільки недоконаний вид Мати в собі, у своєму складі яку-небудь кількість кого-, чого-небудь. 3) бухг. Записувати на чий-небудь рахунок.
= нарахувати 1) (налічувати) to count, to reckon 2) to number 3) бух. to put (to set) down to one's account; to charge extra нараховувати комісію — to charge a commission нараховувати пеню — to set/impose a fine (upon), to fine нараховувати процент — to add the interest нараховувати проценти — to charge interest
accrue, add up
accrue (дієслово); charge (дієслово)
= нарахувати 1) насчитывать, насчитать 2) эк. начислять, начислить; начитывать, начесть